Курс" Мікроекономіка" вивчають студенти економічних спеціальностей - як складову частину курсу економічної теорії, яка досліджує поведінку виробників та споживачів на ринку. Особливістю курсу" Мікроекономіка" і його відмінністю від прикладних економічних дисциплін, що вивчають низову ланку економіки - підприємство -є те, що в ньому виробнича діяльність розглядається з урахуванням попиту споживача, його доходів, уподобань, корисності, теорії виробництва та теорії споживчого вибору, які віддзеркалюють і доповнюють одна одну. Мікроекономіка вивчає, як змінюється попит залежно від цін, доходів та цін товарів-замінників; вона визначає теоретичні підвалини ціноутворення в цілому і регулювання цін зокрема. Вивчаючи мікроекономіку студенти порівнюють поведінку фірм в умовах вільної конкуренції та різних монополістичних станів ринку.
Мікроекономіка досліджує поведінку людини не лише як споживача але і як власника робочої сили, визначаючи закономірності поведінки робітника на ринку праці. Також Мікроекономіка досліджує, під впливом яких факторів споживач, він же робітник, буде заощаджувати кошти та пропонувати їх як інвестиційні ресурси.
Через весь курс мікроекономіки проходить ідея зв'язку попиту і пропозиції з сторони споживача та з сторони виробника. Вивчивши основні положення курсу, можна зробити висновки про реальні зв'язки витрат і доходів на всіх рівнях, виходячи з того, що витрати однієї з сторін економічного процесу є доходами іншої. Особливий інтерес викликає мікроекономічне трактування впливу податків на виробництво та споживання, дослідження розподілу податкового тягаря між покупцем та продавцем.
Результативність підприємницької діяльності суб'єктів ринку викладено в темі "Загальна рівновага та економічна ефективність", специфіка якої в тому, що вона визначає умови прямого та зворотного зв'язку між ринками основних та доповнюючих товарів. В даній темі розвиваються ідеї часткової та загальної рівноваги по Л. Вальрасу (1834-1910). Вони поєднуються з досягненнями ефективності виробництва, обміну та розподілу ресурсів Френсіса Еджворта (1845-1926), сучасне розуміння якої було закладено Вільфредо Па-ретто (1848-1923). Основна теза -"ефективним є те виробництво, поліпшення становища в якому не погіршує становища інших виробництв".
Сучасна Мікроекономіка - наука, що постійно поповнюється новими теоріями та концепціями. Так, поряд з класичними проблемами які були закладені ще в XIX ст- на початку XX ст. А. Маршаллом, Дж. Хіксом, Т. Вебленом , Дж. Робінсоном та десятками інших відомих економістів, в останній чверті XX ст. в науковий оборот було введено теорію невизначеності та ризику (Френк Найт); економіку інформації; теорію зовнішніх ефектів (А.С. Пігу та Р. Коуз), яку О.Ястремський образно назвав "економікою озонової дірки"; теорію суспільних благ. Останнім словом сучасної мікроекономіки є теорія суспільного вибору, яка вивчає політичний механізм через призму прийняття економічних рішень і досліджує їх взаємозв'язок, (дослідження Дж. Бьюкенена, М. Олсона, Ф. А.Хаиека та їй.), об'єктами аналізу тут є теорія бюрократії, теорія виборчого процесу, політика регулювання та конституційна економіка.
Такий короткий огляд проблем курсу мікроекономіки дозволяє зробити висновок, що вона тісно пов'язана з такими науками як макроекономіка та економічна політика, що дозволяє краще засвоїти такі курси як економіка галузі та економіка підприємства, фінанси, статистика та визначати практичні процеси в оподаткуванні і ціноутворенні. Без знань мікроекономіки сьогодні неможливо проводити маркетингові дослідження, приймати управлінські рішення та розробляти конкурентну стратегію фірми.
Мікроекономіка - це наука, без знань якої неможливо уявити спеціаліста в галузі економіки; яка замінює майбутньому спеціалісту мікроскоп при вивченні економічних процесів та явищ.