Соціологія праці – це наука про закони та закономірності сталих взаємозв’язків окремих індивідів, спільнот як активних суб’єктів праці, які знаходять конкретний вияв у соціальних явищах та процесах трудової сфери. Основним завданням соціології праці є дослідження процесів та явищ, що відбуваються у сфері праці. Соціологія праці надає конструктивну допомогу у розв’язанні та прогнозуванні розвитку практичних проблем, які виникають у зв’язку з трудовою діяльністю. За допомогою соціологічних досліджень виявляються відхилення у розвитку соціально-трудових відносин, своєчасно прогнозуються негативні явища, розробляються соціальні технології, системи управління трудовими організаціями.
Популяризація соціологічних знань серед управлінського персоналу, представників владних структур створює можливість запобігати багатьом негативним наслідкам управлінських рішень. Ефективне прогнозування і розробка управлінських рішень можливі лише за умов соціологічної грамотності управлінців, глибокого засвоєння ними знань, методів і методик соціології, формування практичних навичок їх застосування.
Мета дисципліни: надання знань про сутність соціальних відносин, явищ і процесів, пов’язаних з працею, набуття вмінь і навичок щодо практичного застосування методів збору та обробки первинної інформації, необхідної для обґрунтованого прийняття управлінських рішень.
Завдання дисципліни: вивчення соціальних аспектів праці, набуття навичок і вмінь здійснення соціологічного аналізу процесів, що відбуваються у соціально-трудовій сфері.
Предметом навчальної дисципліни є соціальні відносини, що мають місце в трудових колективах у процесі спільної праці.
В результаті вивчення курсу студенти повинні знати:
> роль і значення соціології праці як прикладної науки та можливості застосування соціологічних знань для удосконалення системи управління на мікро-, мезо- та макрорівні;
> роль праці в життєдіяльності суспільства та її основні функції щодо забезпечення прогресивного розвитку економіки і добробуту населення;
> особливості соціального управління трудовою поведінкою на основі застосування базових принципів мотивування персоналу і стимулювання праці;
> особливості професійного самовизначення, трудової мобільності та управління трудовою кар’єрою;
> процедуру здійснення соціологічних досліджень у трудовій сфері.
По закінченні вивчення дисципліни студенти повинні вміти:
> складати програму соціологічного дослідження;
> обґрунтовувати вибірку для проведення соціологічного дослідження;
> формувати листи опитування для проведення анкетування та інтерв’ю з метою визначення реальних проблем у трудовій сфері;
> організовувати аналіз документів, в яких фіксуються трудові показники підприємства та відображаються статистичні дані розвитку соціально-трудової сфери суспільства;
> організовувати спостереження за процесами, що відбуваються у сфері соціально-трудових відносин колективів підприємств;
> використовувати статистико-математичні методи для представлення якісної інформації у кількісному вигляді і її наочного відображення;
> використовувати методи обробки первинної соціологічної інформації для аналізу ефективності управління персоналом на підприємстві;
> застосовувати методи психодіагностики для дослідження процесів групової динаміки у трудовому колективі;
> виявляти соціальні резерви та застосовувати технології соціального управління у трудових колективах.