Вчитель сучасної школи повинен володіти глибокими теоретичними знаннями і високою педагогічною майстерністю, здійснювати інноваційні процеси, вести дослідницьку роботу, навчати і виховувати дітей. Це вимагає вдосконалення навчально-виховного процесу у внз, які готують вчителів, в тому числі педагогічної практики як важливої форми практичної підготовки педагогів. Від її змісту і організації в певній мірі залежить успіх професійно-педагогічної підготовки студентів. Система педагогічної практики студентів спрямована на становлення у майбутніх вчителів практичних навичок, умінь, професійних здібностей, які допоможуть їм у майбутньому успішно здійснювати навчально-виховний процесс у школі, і логічно завершує вивчення основних навчальних дисциплін психолого-педагогічного циклу, знайомить з явищами, які вивчаються у методиках викладання навчальних дисциплін, активізує знання студентів, забезпечує їх практичнее застосування.

1. Теоретичні основи педагогічної практики

1.1. Концепція практики

Перед сучасною вищою школою стоїть завдання формування вчителя, який здатний розвивати особистість, що орієнтується на особистісний та професійний саморозвиток і готовий працювати творчо в закладах освіти. Розв’язання цього питання потребує систематизації практичної підготовки з педагогічних спеціальностей як органічної складової частини професійного становлення майбутнього педагога. Практична підготовка здійснюється через різні види педагогічної практики.

Педагогічна практика студентів є важливою ланкою в системі підготовки філолога-викладача. Це ще один етап формування професійно-педагогічної компетентності, яка повинна дозволити студентові-випускникові стати повноправним членом цивілізованого суспільства. Професійно-педагогічна компетентність припускає уміння привести літературознавчу, лінгвістичну, психологічну, педагогічну, дидактичну, методичну, комунікативну складові в продуктивну взаємодію в теоретичному і практичному вираженні. Вихідні концептуальні положення щодо змісту й організації педагогічної практики студентів ґрунтуються на основних засадах Конституції України, Закону України "Про освіту", державної національної програми "Освіта" ("Україна ХХІ століття”), цільової комплексної програми "Вчитель", Концепції розвитку загальної середньої освіти (12-річної школи), Концепції педагогічної освіти та державних нормативних документів.

Практика повинна носити навчальний і розвиваючий характер. Створюються умови для самореалізації і саморозвитку особи студента. Практика повинна допомогти студентові виробити індивідуальний педагогічний стиль. Основними видами діяльності повинні стати творчість і дослідження. Діалогічні підстави мають визначати характер спілкування на всіх рівнях практики: студент-учень, студент-вчитель, студент-викладач, студент-керівник практики, студент-представники адміністрації школи. У ході практики повинні заохочуватися самостійність та ініціативність студентів.

1.2. Мета і завдання практики

Мета педагогічної практики — забезпечення можливостей для повноцінної апробації та поглиблення теоретичних знань, здобутих у процесі навчання з фахових, психолого-педагогічних та інших дисциплін, підвищення рівня їх дієвості, готовності майбутнього педагога до творчого їх використання при організації всіх видів діяльності, визначених функціями вчителя загальноосвітнього навчального закладу; визначення реального рівня професійної компетентності майбутнього вчителя; програмування ним особистісного і професійного саморозвитку.

Загальні завдання педагогічної практики:

* поглиблення, систематизація і закріплення соціально-гуманітарних, психолого-педагогічних та фахових знань, здобутих на відповідних етапах навчання, застосування їх для творчого розв'язання конкретних педагогічних завдань;

* формування і розвиток у майбутніх викладачів професійно-педагогічної компетентності та професійно значущих якостей особистості;

* оволодіння сучасними методами і формами педагогічної діяльності, новими прогресивними технологіями навчання;

* вироблення творчого дослідницького підходу до педагогічної діяльності;

* розвиток уміння здійснювати самоконтроль, самоаналіз та об'єктивну самооцінку своєї педагогічної діяльності, вносити відповідні корективи в програму професійного саморозвитку;

* ознайомлення із сучасним станом навчально-виховної роботи в навчальних закладах міста для поглиблення розуміння сутності основних позицій нової освітньої політики держави та умов її реалізації на сучасному етапі розвитку, вивчення передового педагогічного досвіду та педагогічних інновацій;

* виявлення якісних характеристик індивідуального педагогічного стилю студентів;

* створення діалогічного комунікативного простору в ході практики.

1.3. Функції педагогічної практики

У системі професійно-педагогічної підготовки вчителя-словесника педагогічна практика виконує навчальну, виховну, розвиваючу, конструктивно-організаторську, координуючу, комунікативну, корекційну, адаптаційну, інтегративну функції.

Навчальна функція передбачає актуалізацію, поглиблення, оновлення, застосування теоретичних знань у конкретних педагогічних ситуаціях, формування різноманітних педагогічних вмінь і навичок.

Розвиваюча функція передбачає розвиток пізнавальної і творчої активності майбутніх учителів, розвиток їх педагогічного мислення.

У ході здійснення виховної функції формується світогляд студентів, їх соціальна активність, професійно-педагогічні якості особистості вчителя-класовода.

Конструктивно-організаторська функція передбачає формування організаторських здібностей, необхідних для керівництва навчально-виховним процесом.

Прерогативою діагностичної функції є перевірка рівня професійної спрямованості майбутніх вчителів, ступеня їх професійної готовності та придатності до педагогічної діяльності.

У зміст координуючої функції входить об'єднання і узгодженість змісту і напрямів педагогічного впливу на школяра.

Комунікативна функція проявляється у стилі взаємовідносин між педагогом, учнями і батьками.

Корекційна функція передбачає розширення і поглиблення теоретичних знань, розвиток і вдосконалення особистісних якостей.

Адаптаційна функція полягає у тому, що педагогічна практика стає джерелом пристосування, комфортності або дискомфорту в шкільному середовищі.

Виконання студентом різних видів і форм навчально-виховної діяльності (проводити уроки і заняття різних типів, виконувати функції класного керівника) вимагає інтеграції всіх знань з педагогіки, психології, фахових методик. Тому педагогічна практика виконує інтегративну функцію.

Ці функції формуються різними групами педагогічних умінь студентів, що засвоюються поступово протягом усіх років навчання у вищому педагогічному навчальному закладі.

1.4. Бази практики

Педагогічна практика студентів-філологів може проходити як в загальноосвітніх школах, так і в школах з поглибленим вивченням предметів, гімназіях, ліцеях.

Навчальний заклад повинен відповідати наступним вимогам:

* мати хорошу матеріальну базу,

* необхідне для проведення практики число середніх і старших класів,

* у навчальному закладі повинні викладати вчителі першої і вищої категорії,

* адміністрація і педагогічний колектив навчального закладу повинні виражати готовність прийняти студентів на практику в заявлені терміни.