Дисципліна призначена для вивчення сучасних технологій проектування та створення програмних та інтелектуальних систем обробки інформації, автоматизації професійної діяльності, що вимагає використання обчислювальної техніки і нестандартних методів або засобів представлення і обробки інформації. Дисципліна також надає базові знання і навички проектування інтелектуальних систем з використанням однієї з сучасних мов програмування.
Мета дисципліни — надати студентам принципи і методи побудови базових програмних структур, що дозволяють будувати програмні модулі, які забезпечують якісно новий рівень моделювання багатьох інтелектуальних задач.
Дисципліна базується на курсах дисциплін «Інформатика і комп'ютерна техніка», «Вища математика».
Після вивчення дисципліни студенти будуть знати:
- принципи функціонування універсальних програмних систем у різних апаратних і операційних середовищах;
- методи моделювання реальних речей і інформаційних об’єктів за допомогою сучасних програмних засобів;
- методи захисту програмних об’єктів від ненавмисного або випадкового втручання користувача або інших програмних модулів;
- методи, що дозволяють повторне використання вже побудованих програмних модулів у інших задачах.
Студенти будуть вміти:
- моделювати основні властивості і методи програмних об’єктів;
- будувати ієрархії об’єктів задачі, використовуючи основні принципи об’єктно-орієнтованого програмування — інкапсуляцію, спадкоємство і поліморфізм;
- організовувати взаємодію всіх об’єктів задачі один з одним, передачу необхідної інформації один одному, взаємодію об’єктів з користувачем і операційною системою;
- використовувати побудовані моделі для рішення конкретних прикладних завдань.
Дисципліна відіграє важливу роль у професійній підготовці студентів за фахом «Економічна кібернетика», оскільки дає сучасний і досить ефективний інструмент для рішення як простих прикладних задач, так і побудови складних інформаційно-аналітичних систем, зв'язаних з комплексною обробкою даних і їх аналізом.
Технології створення програмних та інтелектуальних систем дозволяють задіяти цілий клас прикладних задач, які раніше були не доступні для рішення «традиційними» комп'ютерними програмами, мали не досить чітку формалізацію, особливо у методах взаємодії об’єктів задачі одного з одним.