Синергетична парадигма все частіше застосовується для пояснення сучасних економічних процесів і явищ. У цьому розрізі економіка постає як складна система, що характеризується відкритістю, нелінійністю, дисипативністю. Складність структури пов’язана з когерентністю, під якою розуміють узгодження темпів життя структур через дифузійні, дисипативні процеси, що є макроскопічним проявом хаосу. Отже, для побудови складної організації необхідно когерентно сполучити підструктури всередині неї, синхронізувати темп їх еволюції, що постає важливим завданням для фахівця, який керує персоналом, трудовими процесами на підприємстві.
Мета дисципліни – формування системи теоретичних знань і практичних навичок з питань регулювання ринку праці й управління персоналом на засадах синергетичної парадигми.
Завдання дисципліни:
- ознайомлення з основними положеннями синергетики як міждисциплінарного напрямку наукових досліджень;
- вивчення перспектив застосування синергетичного підходу в економічних дослідженнях, в управлінні персоналом, у соціально-трудовій сфері та ін.;
- формування вмінь застосовувати інструментарій синергетики з метою підвищення ефективності управління підприємством, у тому числі в умовах глобалізації світової економіки.
Предмет дисципліни: передумови і наслідки виникнення ефекту синергізму у соціально-економічних системах на мікро-, мезо і макрорівнях.
Студент, який успішно завершив вивчення дисципліни, повинен уміти використовувати понятійний апарат синергетики; застосовувати синергетичну методологію в ході розв’язання питань соціально-економічного розвитку підприємства та оцінювання (прогнозування) тенденцій розвитку ринку праці; обґрунтовувати прийняття рішень у сфері управління персоналом на засадах нелінійного мислення; використовувати синергетичні механізми у процесах регулювання трудової поведінки та мотивування персоналу до виконання складних, творчих завдань; оцінювати рівень кадрового синергізму при визначенні показників продуктивності праці окремих виконавців та трудових колективів.