Теоретичні відомості. 3 Перехід від дирекціонного кута до магнітного азимута і назад

Перехід від дирекціонного кута до магнітного азимута і назад виконують тоді, коли на місцевості необхідно за допомогою компаса (бусолі) знайти напрям, дирекціонний кут якого виміряний по карті, чи навпаки, коли на карту необхідно нанести напрям, магнітний азимут якого виміряний на місцевості за допомогою компаса.

Для рішення цієї задачі необхідно знати величину відхилення магнітного меридіана даної точки від вертикальної кілометрової лінії (рисунок 3). Цю величину називають поправкою напряму (П).

Рисунок 3 - Визначення поправки для переходу від дирекціонного кута а до магнітного азимута А_м і назад

Поправка напряму і складові її кути - зближення меридіанів і магнітне відхилення - указуються на карті під південною стороною рамки у вигляді схеми, що має вид, показаний на рисунку 4.

Зближення меридіанів (g) - кут між дійсним меридіаном точки і вертикальною кілометровою лінією - залежить від видалення цієї точки від осьового меридіана зони і може мати значення від 0^о до ±3^о. На схемі показують середнє для даного листа карти зближення меридіанів.

Магнітне відхилення (d) - кут між дійсним і магнітним меридіанами, зазначений на схемі на рік зйомки (відновлення) карти. У тексті, що поміщається поруч зі схемою, приводяться дані про напрямок і величину річної зміни магнітного відмінювання.

Щоб уникнути помилок у визначенні величини і знака поправки напряму, рекомендується наступний прийом. З вершини кутів на схемі (рис. 3) провести довільний напрям ОМ і позначити дужкою дирекціонний кут а і магнітний азимут А_м цього напряму. Тоді відразу буде видно, які величина і знак поправки напрямку.

Якщо, наприклад,

a= 97⁰12`, то А<sub>м</sub> = 97<sup>0</sup>12` — (2⁰10` +10<sup>0</sup>15`) = 84⁰47.

Рисунок 4 - Схема магнітного відхилення, зближення меридіанів і поправка напряму

При більш точних розрахунках, поправку напрямку визначають з урахуванням річної зміни магнітного відхилення.

Література

1. Артамонов Б.Б., Штангрет В.П. Топографія з основами картографії: Навчальний посібник. – Львів : Новий Світ-2000, 2006. – 248 с.

2. Грюнберг Г.Ю. Картография с основами топографии. М. : – «Просвещение», 1991. - 367 с.

3. Загородній В.В., Матусевич К.М. Основи топографії і картографії. К. : – «Радянська школа», 1977. - 132 с.

4. Шмаль С.Г. Військова топографія: Підруч. Для слухачів і курсантів вищ. Військ. Навч. Закл. – К. : Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2003. – 280 с.