Хмельницький нацiональний унiверситет 
 Техноекологія (Промислова екологія)
Лабораторна робота: Вивчення іонообмінного способу очищення стічних вод
Помилка тесту виконання лабораторної роботи.
На жаль, Ви обрали неправильний варіант відповіді.
Вам необхідно повторити цей крок лабораторної роботи.

Теоретичні відомості

Одним із типових процесів технології водоочищення і водопідготовки є іонний обмін, який здійснюється із застосуванням іонообмінних матеріалів (іонітів).

Метод іонного обміну представляє собою взаємодію розчину з твердою фазою-іонітом, що має властивості обмінювати іони, які містяться в ньому, на іоні, що знаходяться у водному розчині.

Іоніти – це нерозчинні сполуки, які містять у своєму складі функціональні групи, здатні до іонізації та обміну з електролітами. Багато іонітів існують у природному вигляді (цеоліт, алюмосилікат) та більшу частину їх отримують синтетичним шляхом.

За природою іоніти поділяють на неорганічні (мінеральні) і органічні, природні і штучні (синтетичні). До неорганічних природних іонітів належать природні цеоліти, глинисті мінерали (алюмосилікати), в тому числі бентонітові глини, глауконіт, вермикуліт, польові шпати, фельдшпатоїди, слюди, оксиди, фосфати і силікати металів (титану, кальцію, цирконію та ін.), рудні мінерали змінного складу. До неорганічних штучних іонітів відносять синтетичні цеоліти, важкорозчинні солі гетерополікислот, фероціаніди, фосфати, гідрооксиди, оксиди, сульфіди металів (цирконію, алюмінію, феруми, титану, ніколу та ін.).

До органічних природних іонообмінних матеріалів належать кам’яне вугілля і буре вугілля, торф, целюлоза. Синтетичні органічні іоніти є високомолекулярними органічними сполуками, які спрямовано синтезовані, мають сталий склад і властивості, що відтворюються в результаті різних технологічних операцій. Для них характерна висока здатність до обміну іонами, хімічна стійкість і механічна міцність. Синтетичні іоніти знайшли найбільш широке застосування в технології водопідготовки і водоочищення.

За зовнішнім виглядом і ступенем дисперсності іоніти поділяють на порошкоподібні, зернисті, гранульовані, формовані і волокнисті.

За типом і знаком протиіонів іоніти поділяють на: а) катіоніти, що здатні до обміну катіонів; б) аніоніти, що здатні до обміну аніонів; в) амфоліти, що здатні залежно від умов середовища до обміну як катіонів, так і аніонів.

Катіоніти залежно від типу протиіонів можуть перебувати у водневій (Н-формі), сольовій ( натрієвій, кальцієвій, тощо) і змішаній формах.

Аніоніти можуть бути в гідроксидній (ОН-формі), сольовій (хлоридній, сульфатній тощо) і змішаній формах.

Амфоліти бувають у воднево-гідроксильній, воднево-сольовій, гідроксильно-сольовій і сольовій формах.

Іоніти, маркують так КУ (катіоніт універсальний) – сильнокислотний катіоніт; КБ (катіоніт буферний) – слабкокислотний катіоніт; КФ – катіоніт фосфатний; АВ – аніоніт високоосновний; АН – аніоніт слабкоосновний; АНКБ – аніоніт слабкоосновний, катіоніт буферний (поліамфоліт), який містить слабкоосновні і слабкокислотні групи; АНКФ – поліамфоліт, який містить слабкоосновні і фосфатні групи і тощо.

Для завантаження Н-катіонітових фільтрів при очищенні стічних вод на даний час переважно використовують катіоніти КУ-1, КУ-2-8, КУ-2-20, КУ-23, КБ-4, КБ-4П-2, КБ-4-10П.

В якості слабо основних аніонітів можуть використовуватися: АН-2-ФН, АН-18, АН-22, АН-32, АН-221, АН-251, сильно основні аніоніти АВ-17-8, АВ-29-12П.

Регенерація іонообмінних смол полягає у відновленні початкової іонної форми смоли.

Продовжити виконання лабораторної роботи