Теоретичні відомості

Залежно від виду, віку рослинності, габітусу (зовнішній вигляд рослини), густоти і способу посадки деревних рослин змінюються освітленість, сила вітру, температура, вологість повітря і ґрунту у насадженні, які істотно відрізняються від аналогічних показників на відкритій місцевості.

Під пологом лісу створюється свій фітоклімат, істотно відмінний від умов на відкритій місцевості.

Фітоклімат – різновид мікроклімату – метеорологічні умови, що створюються у середовищі існування рослин (у травостої, кронах дерев і т.п.), які визначаються впливом рослинності на клімат приземного шару повітря.

Крізь крони лісу сонячна радіація проникає в меншій мірі; у густому лісі вся або майже вся радіація буде розсіяною, а інтенсивність її – малою. Відповідно зменшується і освітленість під пологом лісу.

Фітоценоз – сукупність видів рослин, що існує на території з більш-менш однотипними кліматичними, ґрунтовими та іншими умовами, характеризується певним видовим складом, структурою та взаємодією рослин між собою і зовнішнім середовищем.

Асоціація рослинна – основна класифікаційна одиниця рослинних угруповань (фітоценозів), характеризується однорідним флористичним складом, наявністю провідних видів, певним кількісним співвідношенням між окремими видами, а також ярусністю, послідовністю фенологічного розвитку рослин протягом вегетаційного періоду та продуктивністю рослинної маси. Кожна асоціація рослин тісно пов`язана з умовами середовища – кліматом, ґрунтом тощо. У рослинній асоціації існують певні біологічні взаємозв`язки між видами, що до неї входять, а також між ними і середовищем. Назви рослинним асоціаціям дають за назвами провідних видів, яких може бути один або кілька (наприклад шавлієво-кострицево-ковилова – в степах, сосняк лишайниковий – в лісах.

Едифікатори – види рослин, які переважають у фітоценозі, що визначають його особливості, утворюють біосередовище в екосистемі і відіграють важливу роль у побудові її структури (наприклад, у сосновому лісі – це сосна, в степу – ковила). Супутників едифікаторів називають субедифікаторами (в грабовій діброві – граб). Види, що відіграють у фітоценозі другорядну роль, називають асектаторами (горобина, черемха).

Проективне покриття – це горизонтальна проекція надземних органів рослин на поверхню ґрунту. Облік загального проективного покриття здійснюється у відсотках. У густому трав’яному покритті сума проекцій окремих видів буває понад 100 %, оскільки рослини перекривають одна одну надземними частинами. особливо це стосується багатоярусних угруповань.

Найконтрастніше виділяються мікрокліматичні особливості асоціацій зі щільним наметом – граба, клена гостролистого, дуба північного явора. Асоціації, в яких дерева-едифікатори утворюють ажурну крону (береза, акація біла, клен ясенолистий, модрина європейська, ясени звичайний та зелений і сосна звичайна), відрізняються меншими контрастними характеристиками. Близький до цих порід мікроклімат асоціації дуба звичайного з модриною. Найтеплішою асоціацією виявився сосняк. Підвищений температурний режим сосняків пояснюється пониженою вологістю повітря.

Порядок виконання роботи

Виконання лабораторної роботи полягає у визначенні клімато-утворювальних властивостей зелених насаджень.

Робота складається з декількох етапів.

Перший етап – визначаємо проективне покриття рослинної асоціації. Для визначення проективного покриття рослинної асоціації використовують 5 бальну шкалу, яка виражає такі величини покриття рослин:

5 бали – 75–100 % – суцільне або майже суцільне;

4 бали – 50–75 % – велике;

3 бали – 25–50 % – помірне;

2 бали – 5–25 % – слабке;

1 бал – до 5 % – дуже дрібне.

Другий етап – визначаємо асоціацію за рівнем різниць температури і вологості повітря. За рівнем різниць температури і вологості повітря виділяють три групи асоціацій:

"холодні-вологі" (з різницею температур відкритого і закритого простору 3,2–4,0°С і різницею вологості повітря 13,2–16,5 %). До цієї груп належать угруповання граба, дуба північного, клена гостролистого і клена-явора;

"помірні" (з різницею температур відкритого і закритого простої 2,4–3,2°С і різницею вологості повітря 9,9–13,2 %). До цієї групи належать угруповання дуба звичайного з модриною, дуба звичайного, ясена звичайного та ясена зеленого;

"теплі-сухі" (з різницею температур відкритого і закритого простору 1,6–2,4°С і різницею вологості повітря 6,6–9,8 %). Об`єднують асоціації сосни звичайної, акації білої, берези повислої, модрини європейської клена ясенелистого, тобто "теплих угруповань".

Третій етап – визначаємо асоціацію за рівнем вітрового режиму. За рівнем вітрового режиму асоціації згрупуються таким чином:

"затишні" (співвідношення швидкостей вітру в закритому просторі лісового фітоценозу й у відкритому просторі поля становить 0,8–0,17 %), включають асоціації сосни, дуба звичайного з модриною, модрини європейської, ясенів звичайного і зеленого;

"середнього затишку" (співвідношення швидкості вітру 0,17–11,26 %), включають асоціації дуба північного, граба, кленів – гостролистого й явора;

"незатишні" (співвідношення швидкості вітру 0,26–11,35 %), включають асоціації берези повислої, клена ясенелистого, акації білої.

Четвертий етап – визначаємо асоціацію за рівнем освітленості. За рівнем освітленості асоціації об`єднують у такі групи:

"темні" (співвідношення освітленості підпологового простору і відкритої місцевості становить 2,0–3,4 %) (асоціації дуба північного, граба, кленів гостролистого й явора);

"середньої освітленості" (співвідношення освітленості – 3,4–4,8 %), включають асоціації сосни звичайної, дуба звичайного, дуба звичайного з модриною, ясенів звичайного та зеленого;

"світлі" (співвідношення освітленості – 4,8–6,2 %), включають асоціації берези повислої, клена ясенелистого, акації білої, модрини європейської.

П’ятий етап – визначаємо асоціацію згідно зі шкалою естетичної цінності рослинних угруповань. Згідно зі шкалою естетичної цінності рослинних угруповань (таксаційно-фітоценотичної та емоційної), до 1-го класу належать "світлі", "теплі-сухі" фітоценози, до 2-го класу – фітоценози "середньої освітленості", "помірні", до 3-го – "темні", "холодні-вологі".

У "темних", "холодних-вологих" асоціаціях дуба північного, граба, кленів гостролистого, як правило, трав`яний ярус або зовсім відсутній, або його проективне покриття не перевищує 5 % (в асоціації явору). У фітоценозах "середньої освітленості", "помірних" проективне вкриття коливається в межах 12–85 %. У "світлих", "теплих" фітоценозах, крім сосняку, який за рівнем освітленості належить до середньої категорії, проективний покрив становить 90–100 % (в сосновій – 29 %). Приблизно такі ж закономірності спостерігаються у видовому складі трав`яного покриву, кількості та якості природного відновлення.

Таким чином, знаючи кліматоутворювальні властивості рослин-едифікаторів, можна створювати паркові і лісопаркові фітоценози з високою естетичною цінністю та сприятливими санітарно-гігієнічними характеристиками. Наприклад, у лісопарковому поясі Хмельницького "світлі" типи фітоценозів займають лише 12 % лісопокритої площі, що вимагає подальшого збільшення площі насаджень з ажурною кроною, особливо в грабо-дубових лісах, та формування галявин.